Газ із непотребу

Крим неухильно перетворюється на гігантський полігон складування твердих побутових відходів, які можна й потрібно використати як джерело додаткових енергоресурсів, наголошують фахівці-екологи

Перша ластівка серед зими

На полігоні побутових відходів ялтинського селища Гаспра почали створювати пункти видобутку звалищного газу.

На верхньому майданчику гори сміттєполігона бурять свердловини завглибшки від 10 до 45 метрів для видобутку газу, одночасно споруджують газовідвідний трубопровід й вузол збору біогазу.

Всі ці роботи здійснюються в рамках заходів рекультивації полігона і планують закінчити їх за три роки. Орієнтовна вартість робіт — близько 20 мільйонів доларів, які обіцяють обов’язково окупитися вже невдовзі.

Зауважимо, що за тридцять п’ять років свого існування в Ялті грандіозний полігон твердих відходів біля Гаспри умістив у себе 5 мільйонів кубометрів сміття, купа якого сягає майже 70 метрів, і вже давно вичерпав свій ресурс.

Тому торік було ухвалено рішення про його закриття й опорядження. До того ж у порушення всіх санітарних норм полігон починається... буквально за якихось триста метрів від житлових будинків, а закінчується... вже на частині території Ялтинського гірсько-лісового заповідника.

Гори сміття час від часу загоряються, тож найчастіше влітку жителі й гості курортного селища задихаються у спеку ще й від ядучого диму. Терпець у людей остаточно увірвався минулого літа, коли гаспринці заблокували рух вантажного транспорту єдиною дорогою, що веде до звалища. Серія стихійних акцій протесту змусила владу офіційно закрити Гаспринський полігон. Сміття із регіону вирішено перевозити в Сакський район на єдиний на півострові сміттєпереробний завод.

Енергодайний газ із сміттєзвалища ялтинці чекають з нетерпінням, адже нині в столиці кримських курортів відключено від подачі блакитного палива понад півсотні підприємств, а жителі тижнями не отримують гарячу воду. Ситуація в Ялті близька до критичної: тиск газу знизився до 0,9 атмосфери, а в деяких районах міста він ледь досягає 0,3 атмосфери. У багатьох селищах Південнобережжя тиск такий малий, що не запалюються конфорки, а у пікові години котельні припиняють роботу взагалі. Борги населення при цьому становлять майже 3,5 мільйона гривень.

Аналогічні ялтинському пункти видобутку звалищного газу варто запровадити на всіх інших численних звалищах півострова, адже резерв видобутку газу із сміття практично невичерпний, переконують екологи. І додають: чимало полігонів складування сміття на півострові давно завершили проектний термін експлуатації. Проте їх продовжують використовувати, порушуючи всі технологічні й санітарні норми. А чиновники досі розводять руками: мовляв, нічого іншого не залишається, оскільки гори сміття просто нікуди подіти.

Загроза європейській безпеці

Стан з утилізацією побутових відходів України і Криму вже тривалий час з тривогою відслідковують різні, зокрема й міжнарод-

ні, організації. Їх фахівці запевняють: ситуація вже виходить з-під контролю влади і нині сприймається як катастрофа локального значення.

— Давно не секрет, що Україна — одна із найзабрудненіших держав Європи, — відзначають спеціалісти екологічного проекту «Громадський моніторинг поводження з відходами: прозорість і участь» в Криму. — Отруйні речовини з нечистот, які виділяються накопиченими у нас твердими побутовими відходами, потрапляють в атмосферу, отруюють землю й грунтові води, забруднюють річки й моря. На думку фахівців, накопичення нашого неутилізованого сміття створює неабияку загрозу всьому Чорноморському й Азовському басейну.

Нині на кожного жителя нашої країни припадає близько 500 тонн накопичених твердих побутових відходів, ми дихаємо вкрай отруєним повітрям: на кожного із нас щороку припадає по 85 кілограмів шкідливих викидів. Неблагополучна екологічна ситуація є однією із основних причин стрімкого збільшення за останні два десятки років смертності українців, тривалість життя яких на сім років у жінок і на 12 у чоловіків менша, ніж у розвинених країнах.

При цьому результати екологічної діяльності владників різних рівнів надто скромні. Навіть в рекреаційному Криму на урядовому рівні досі не ухвалили будь-яку прийнятну для всіх стратегію боротьби зі сміттям. Центральна і місцеві влади розв’язання цієї глобальної проблеми всіляко намагаються перетягнути на себе, як ковдру. Дивуватися тут нічому, бо там, де непотріб, крутяться вельми значні гроші. Вони, звісно, не пахнуть, проте від кількості самого сміття смердить надто багатьом нашим землякам.

Фахівці пропонують реальні проекти

Учені Кримської академії наук — розробники регіональної стратегії утилізації твердих побутових відходів — вважають: позбутися ядучих гір сміття на півострові можна. Один з авторів цієї програми — президент КАН професор Віктор Тарасенко (на знімку) переконує, що вчені розробили принципи й пріоритети, які передбачають вирішувати питання ефективної утилізації сміття з урахуванням соціальних, економічних і транспортних проблем, ландшафтно-географічних і геологічних особливостей.

Однак справа, яка щодня стає дедалі актуальніша, гальмується тим, що у нас, на жаль, влада так досі й не визначилася з комплексним підходом до розв’язання цієї непростої проблеми. Це за того, що альтернативи спорудження заводів з утилізації й переробки твердих побутових відходів справді немає. Та будувати їх необхідно подалі від рекреаційних зон, переважно в північних регіонах півострова.

Створення лише одного великого й екологічно безпечного за сучасними критеріями сміттєпереробного комплексу в рівнинній частині півострова дасть змогу розв’язати сукупно проблему Ялти, Алушти, Сімферополя, Бахчисараю, Севастополя й Сак, створить робочі міcця й залучить кошти в розвиток зруйнованої інфраструктури глибинок.

Пряма мова:

— Ми докладно вивчили досвід курортів Франції, Італії, Іспанії, де зі сміттям борються дуже енергійно й так ефективно, що там непотребу фактично немає. Оскільки все сміття, ледь воно з’явилося, оперативно вивозять, сортують і транспортують на континент, де його утилізують і старанно переробляють. Тобто порядок там наводять миттєво. Тому наша концепція передбачає насамперед реорганізацію жалюгідної дотаційної комунальної системи на півострові. У Криму, де життя дедалі стрімкіше перетворюється на животіння серед смердючих гір непотребу, замість наявних звалищ, якнайшвидше повинні з’явитися сучасні полігони, які давно існують у будь-якому місті Європи.

Адже наші звалища — це завалені кучугурами сміття колись чисті лани й неугіддя, а їх полігони — це насамперед заводи з переробки відходів з досконалим технологічним ланцюгом скрупульозної переробки всілякого міського непотребу. Там передбачено, зокрема, сортування твердих побутових відходів на облаштованих полігонах, спалювання непотребу на сучасних сміттєпереробних заводах з обов’язковим ефективним виробленням теплової електроенергії. Особливо вражають масштаби переробки пластмас з отриманням з них вторинної сировини для продукування синтепонового волокна, посуду, галантерейних та багатьох інших виробів.

Щоб на це з’явилися гроші й у нас, необхідно створити великі підприємства. Бо ті фірми із збирання і переробки сміття, які нині працюють на півострові, використовують лише 5 — 7 відсотків твердих побутових відходів, передусім папір і метал. Решту відправляють на звалища. Отже, ми зовсім не вирішуємо проблему комплексної утилізації відходів. Щоб охопити увесь півострів, таких полігонів-заводів потрібно в автономії не більш як п’ять. Інвестори для цієї справи є. Як засвідчив аналіз, сьогодні чимало солідних підприємців готові вкласти гроші у Крим. Але лише тоді, коли для них будуть зрозумілі правила гри. Кожен опитаний потенційний інвестор згоден на закріплення за ним зон санітарної відповідальності.

Приміром, бажаючі прийти в Західний Кримзгодні облаштовувати полігон з індустрією глибокої переробки й відповідальністю за чистоту загалом свого регіону. Перший досвід саме такого співробітництва вже є в Києві й Харкові. Загалом для всього півострова така програма оцінюється в 200 мільйонів доларів. Приміром, московським інвесторам потрібні лише гарантії того, що вкладені ними чималі гроші не пропадуть, а австрійські пропонують вкласти значні кошти, навіть не вимагаючи жодних гарантій у вигляді землі чи майна. Але ставлять умови значно розширити поле своєї діяльності. Зокрема, взяти під контроль відходи гірського виробництва. Що може збільшити кількість таких заводів, які фактично стануть філіями заводів Європи з виробництва будівельних матеріалів, і... забруднювати Крим.

Віктор Хоменко, Голос України