Торба – природі, усе в нас по моді

У Європі сумки – мода, у нас – життєва необхідність. 

Гори пластикових відходів, що забруднюють навколишнє середовище по всьому світу вже стали гострою проблемою. Пластикові, або їх ще називають целофанові пакети винайшли якихось 30 років тому, а нам вже важко уявити побут без них.

Від вуглецю до діоксину

Колись целофанові пакети були дефіцитом: пригадайте, за часів СРСР їх навіть прали та сушили! Тепер продавці сумлінно пакують товар у кульки-«маєчки» та чемно пропонують придбати більший пакет, щоб зручніше було донести покупки додому. 

І ось пакети уже всюди: літають у повітрі, виснуть на кущах та деревах, плавають у калюжах, у річках та навіть в океані, ними вислані ліси, поля, гори... Відходи пластикового виробництва складають до 10% усього сміття. Пластик не розкладається природнім шляхом, а під впливом сонячного випромінювання розпадається на маленькі токсичні частки. При спалюванні в атмосферу викидаються отруйні речовини – від вуглецю до діоксинів. Під купами бездумно використаного пластику – пляшок, пакетів, обгорток – людству невдовзі стане важко дихати.

З пластиковими пакетами вже доволі активно воюють по всій планеті. На Тайвані з 2003 року їх було вилучено з торгових центрів. У деяких штатах США введено штрафи за використання пластикових пакетів замість паперових. У Японії влада агітує купувати багаторазові торби з полотна.

Саме останній варіант став у світі дуже популярним і навіть модним. Полотняні сумки випускають всесвітньо відомі модельєри. У Лондоні, щоб привчити людей використовувати екологічні сумки, проводилися масштабні кампанії: торби з натуральних тканин роздавали на центральних торгових вулицях британської столиці безкоштовно.

Український варіант

Першим кроком просування екологічних сумок в Україні став проект «Торба – природі», організований солісткою гурту «Крихітка Цахес»  Сашею Кольцовою в січні 2008 року. Зокрема, на Інтернет-сайті проекту наводиться наступна аргументація:

* Поліетиленові пакети виробляються з нафтопродуктів – використовується вичерпний природний ресурс.

* Пластикові пакети фактично не піддаються біологічному саморуйнуванню і можуть розкладатися у ґрунті кілька десятиліть.

* При спалюванні пластику вивільнюються компоненти, що містять хлор-діоксини, які руйнують імунну систему людини та спричиняють гормональні й ракові захворювання.

* Користуючись багаторазовою сумкою для покупок, ви не лише зменшуєте кількість пластикового сміття, але й заощаджуєте кілька десятків гривень на рік.

Усе начебто нічого, але навіть якщо людина бажає придбати екоторбу, то знайти її майже неможливо. В магазинах сумок не видно, навіть у великих містах. Тим часом у Європі, до якої ми так завзято тягнемось, екосумки не тільки прижилися, а й стали модним аксесуаром.  Відомі компанії замість блокнотів, ручок чи чашок з гордістю дарують партнерам по бізнесу екоторби, прикрашені власним логотипом. 

Меняни – європейці

У нас торби були завжди і мода на них не минала. Середньостатистичний житель нашого району з такою практичною річчю майже не розлучається – навіщо викидати зайві гроші щоразу, коли йдеш до магазину чи на базар? А як буває прикро, коли пакети рвуться і доводиться довго визбирувати своє добро під насмішкуватими поглядами перехожих. З торбами такого практично ніколи не стається.

Дуже популярні рябі та клітчасті місткі сумки. Хоч вони й не полотняні, але довговічні. І гроші на купівлі одноразових пакетів допомагають зекономити, і довкіллю не шкодять. І поки столичні жителі несвідомо множать целофановий мотлох, ми крокуємо у ногу з Європою, а в наших заощадливих руках – незмінна супутниця, така звична й екологічна торба.

Тетяна ЧИЧКАН, "Наше слово" №13, 28березня - 3 квітня 2009 р.