CANDU на Україні - більш ніж сумнівна доцільність

Міністерство палива і енергетики вважає, що канадську технологію CANDU доцільно використовувати в ядерній енергетиці України. До такого висновку прийшла міжвідомча робоча група, створена по розпорядженню Мінпалива для дослідження даної проблеми. Наскільки обґрунтований цей висновок? Чи так все просто: узяли і побудували? І про яку доцільність йде мова: комерційну або політичну, ситуативну, піарівську (обіцянка побудувати світле майбутнє при повній нездатності управляти сьогоденням)?

Реактори CANDU дійсно теоретично можна побудувати в Україні. Як і решта всіх типів реакторів, які сьогодні існують в світі. Але для цього, як мінімум, треба змінити наші правила з ядерної безпеки, які після Чорнобильської аварії забороняють будувати і експлуатувати реактори з "позитивним коефіцієнтом реактивності за питомим об’ємом теплоносія", якими володіють не тільки радянські РБМК, але і канадські CANDU. Тобто практично будувати реактори CANDU в Україні не можна. Але на догоду "політичній" (сам Президент України дав вказівку) і, напевно, не без особистої "комерційної" доцільності пан Недашковський може обґрунтувати і не таке рішення.

Що ж собою представляють такі "популярні" сьогодні в Україні канадські реактори? Необхідно зазначити, що жодна з провідних ядерних країн світу (США, Росія, країни ЄС, Японія) не розвиває у себе дану технологію. Хоча всі ці країни (окрім Японії) давним-давно цю технологію розробили і аналогічні реактори у себе побудували. Але зробили вони це не для виробництва електроенергії, а для напрацювання урану і плутонію для своїх ядерних боєзарядів. А потім цей напрям реакторів закрили, порахувавши тупиковою гілкою в ядерній енергетиці. Більшість же країн, що розвиваються, які використовують ці реактори, розробляли або продовжують активно розробляти свої військові ядерні програми (Аргентина, Китай, Індія, Пакистан), і їх намір будувати надалі ці реактори може бути обумовлене не тільки бажанням виробляти електроенергію. І лише покійний керівник Румунії Ніколас Чаушеску на зло американському імперіалізму і Радянському Союзу ухвалив рішення виробляти електроенергію тільки на реакторах CANDU і за будь-яку ціну. На сьогоднішній момент встановлена потужність всіх реакторів CANDU складає менше 6% загальносвітової. Ще стільки ж - потужність схожих "графітових" реакторів, які експлуатуються тільки в Росії і Великобританії і від подальшого використання яких ці країни самі відмовилися. А ось 65% атомної енергії в світі виробляється якраз на реакторах з водою під тиском, до яких відносяться всі українські реактори ВВЕР і їх західні аналоги PWR. Так от, в основному саме ці реактори збираються будувати всі провідні країни світу. І будівництво саме цих реакторів передбачала хай дуже недосконала, але єдина Енергетична стратегія України. А зараз на догоду політичній доцільності пан Недашковський пропонує цю стратегію поміняти, але не для того, щоб виправити всі ті нісенітниці, які він же туди записав, а тільки в частині, що вирішує будівництво реакторів CANDU. А якщо наш Президент під час чергової закордонної поїздки в США або Японію зустрінеться з представниками Mitsubishi і General Electric, то пан Недашковський запропонує поміняти стратегію ще раз, щоб включити в неї і киплячий реактор BWR?

Які ж переваги обіцяє CANDU Україні? Реактор використовує природний уран. Значить, не потрібне ізотопне збагачення - найдорожчий і дуже складний елемент виробництва ядерного палива. І як наслідок наступить повна енергетична незалежність України. Але це, природно, не так. По-перше, згідно канадським "рекламним проспектам" реактора CANDU (а технічній і проектній інформації українським фахівцям ніхто і не передавав), навіть існуюча модель CANDU ЕС-6 використовує низько-збагачений уран, а майбутній CANDU Acr-1000 може працювати тільки на збагаченому паливі. Тобто навіть з реакторами CANDU Україна, хай і небагато, повинна буде або купувати збагачений уран за кордоном, або будувати своє збагачувальне виробництво, що практично неможливе. А раз так, ні про яку повну енергетичну незалежність і мову нема. Друга перевага CANDU, про яку нам розповідають канадці, - це завод з виробництва ядерного палива, який вони нам побудують разом з реактором. Але у України як і раніше немає виробництва цирконію, необхідного для ядерного палива. Цей цирконій вже який рік обіцяє ось-ось почати випускати пан Недашковський, відразу ж після того, як він "санує" державне підприємство "Цирконій" і "відбере" у українських "олігархів" цирконієвий ГЗК.

Крім того, економічно будівництво заводу доцільне тільки в тому випадку, якщо Україна побудує цілу серію цих реакторів. Що дуже хотілося б канадцям і, мабуть, панові Недашковському, але абсолютно не потрібно Україні. Ще нам говорять, що небезпека радіоактивних відходів від експлуатації цих реакторів набагато нижча, ніж при інших технологіях. Це дійсно так. Але при цьому забувають сказати, що цих відходів виходить у вісім разів більше, і їх треба десь зберігати в Україні, яка з чорнобильськими відходами справитися не може.

А які ж недоліки CANDU? Питання використання реакторів типу CANDU в Україні розглядалося ще в часи Радянського Союзу, після Чорнобильської аварії. І тоді ж керівництво атомної галузі СРСР, що мало практично необмежені ресурси, визнало, що реактори цього типу в СРСР будувати недоцільно, оскільки технічні параметри реактора, експлуатаційні витрати і рівень безпеки значно гірші, ніж у реакторів ВВЕР. Про це і про інші недоліки реакторів CANDU говорив на засіданні науково-технічної ради Мінпаливенерго один з авторитетних фахівців атомної галузі України Георгій Копчинський. Окрім "позитивного коефіцієнта реактивності", який послужив одній з причин аварії на Чорнобильській АЕС, реактори CANDU володіють цілими рядом істотних недоліків. Це і використання важкої води, виробництва якої вже не існує в Україні. А будівництво заводу з виробництва важкої води зажадає значного часу і фінансових ресурсів. Це і проблеми нерозповсюдження ядерних матеріалів, оскільки реактори CANDU виробляють плутоній у великих кількостях. Це і неготовність української промисловості, науки і експлуатаційного і будівельного персоналу виготовляти, будувати і експлуатувати ці реактори. Це і повна відсутність нормативної бази. І повисле в повітрі питання: навіщо далеко не найбагатшій країні в світі, яка декілька років не може побудувати жодного добре знайомого ВВЕРовського блоку (15 однотипних блоків в експлуатації), розвивати абсолютно чужу, складну, недосконалу другу реакторну технологію? Відповідь може бути тільки одна: "політична" і, напевно, особиста "комерційна" доцільність для якихось керівників України.

До речі, більшість членів НТР Мінпаливенерго висловилися проти рішення про доцільність застосування CANDU в Україні. Але голова НТР, знову ж таки пан Недашковський, зробив зовсім протилежний висновок - будувати CANDU в Україні не тільки можна, але і потрібно!

Україні дійсно потрібна диверсифікація ядерних технологій. У проекті "Стратегії розвитку ядерно-енергетичного комплексу України до 2030 року", підготовленому керівництвом ліквідованого нинішнім урядом "Укратомпрому", пропонувалося ухвалити рішення і добудувати нарешті 3-й і 4-й енергоблоки Хмельницької АЕС з використанням реакторів ВВЕР (ніякі інші реактори там добудувати неможливо) і розглянути можливість будівництва одного пілотного енергоблоку на Південноукраїнській АЕС з використанням аналогічного західного реактора PWR. А потім ухвалити рішення про вибір серійного українського енергоблоку.

На жаль, Україна в найближчому майбутньому не здатна створити власну реакторну технологію. В кращому разі ми будемо здатні купити ліцензію і налагодити серійне виробництво добре знайомих ВВЕРовських реакторів. І в рамках цих стратегічних домовленостей з Росією побудувати власний завод по фабрикації ядерного палива мінімум для 17 ядерних енергоблоків (включаючи ХАЕС-3/ХАЭС-4).

Сьогодні, замість того щоб зайнятися наведенням елементарного ладу в галузі і концентруватися на вирішенні першочергових завдань, що стоять перед нею, керівництво Мінпаливенерго зайняте виконанням політичних замовлень, вирішенням власних фінансових питань і свого швидкого майбутнього працевлаштування.

А стратегічні для країни рішення з вибору типу реактора повинні бути технічно і економічно обґрунтованими і прийматися не на НТР міністерства під керівництвом пана Недашковського, а на вищому державному рівні і мати підтримку всіх політичних сил в Україні. Інакше яким би чудовим не був реактор, побудувати його в Україні буде неможливо!

Версії.com, Андрій Деркач