«Зелена» економіка як альтернатива

Необхідне глобальне бачення проблеми зміни клімату, що підкріплюється дією.

Сьогодні ми стоїмо перед двома кризами. Глобальна фінансова криза більш злободенна, але зміна клімату має велику буттєву значимість. Нагальність першого не виправдовує зневажання іншим. Навпаки, з'являється можливість одним пострілом вбити відразу двох зайців.

Абстрагуйтеся від звичних доводів про наукову доведеність зміни клімату, про ускладнення проблеми з кожним днем нашої бездіяльності, про те, що боротьба з глобальним потеплінням – це моральний імператив. Замість цього давайте викладемо справу суто в термінах прагматичної економіки.

Глобальне зростання сповільнюється. Бюджети урізаються. Швидше за все у нас виявиться менше ресурсів на те, щоб займатися списком глобальних проблем, який подовжується. Так які ж кроки ми можемо зробити для створення робочих місць та стимулювання зростання? Як нам забезпечити постачання енергоносіями за доступними цінами? Що ми повинні зробити для того, щоб вберегти глобальну фінансову систему від повторюваних потрясінь і циклічних «бульбашок», дозволяючи населенню всіх країн користуватися тим, що обіцяє розвиток, і жити в умовах економічної безпеки?

Відповідь полягає в тому, щоб спільно шукати шляхи вирішення суворих проблем, що стоять перед нами. А коли мова заходить про дві найбільш серйозні з них: про фінансову кризу та зміну клімату, то відповідь криється в «зеленій» економіці. Якщо наш спосіб життя опиняється під загрозою, ми повинні відреагувати адаптацією. Вчені згодні: для протидії зміні клімату нам потрібна енергетична революція, повномасштабна зміна в тому, як ми живимо енергією наші суспільства. Згодні й економісти: якраз зараз найбільш киплячим в сенсі зростання видом діяльності є виробництво відновлюваної енергії. Саме там вже створюються робочі місця майбутнього, там здійснюється значна частина технологічних інновацій, які відкриють нову еру економічної трансформації.

Практичні філософи нагадують нам, що завтра починається сьогодні. Так, вашингтонський фінансовий саміт мав критичне значення. Але не менш складний іспит чекає на нас і на початку грудня, коли держави зберуться в польському місті Познань на наступний раунд переговорів щодо Кліматичної конвенції ООН. Ця зустріч знаменує собою половину шляху, позначеного в балійській «дорожній карті», яка була схвалена в Індонезії минулого року в атмосфері величезного ентузіазму. Завдання зустрічі – підготувати ґрунт для великих переговорів у Копенгагені в грудні наступного року, коли світові лідери будуть спільно домовлятися про укладення сміливої та всеосяжної угоди щодо вирішення проблеми кліматичних змін, яка може бути сприйнята усіма державами.

Міністри у справах навколишнього середовища та клімату вперше зберуться у Познані, щоб окреслити довгострокову концепцію спільних дій. Для того, щоб досягти домовленості у Копенгагені, нам необхідний чіткий план роботи, що передбачає конкретні цілі в питанні скорочення викидів та адаптації до негативних наслідків зміни клімату.
Нам необхідна погоджена інституціональна архітектура, серйозність намірів брати участь в Адаптаційному фонді, а понад усе – готовність розвинутих країн та країн, що розвиваються, виконувати свою частку роботи. Ключове значення буде мати фінансування. Якщо країнам, що розвиваються, не вистачає фінансових ресурсів і технологій, щоб взяти «зелений» курс, ми не в змозі ефективно боротися зі зміною клімату.

Побажання не втілюються автоматично у справи. Але давайте ж таки чітко з’ясуємо, що саме цього хоче населення планети в особі підприємців, інвесторів, урядів, колективів громадян. І на ділі це вже відбувається. Відповідно до підрахунків Програми ООН з навколишнього середовища, глобальні інвестиції в енергетику з нульовим парниковим ефектом досягло до 2020 року 1,9 трлн. дол. – а це значна частка загальносвітового ВВП. Майже 2 млн. осіб в усьому світі зайняті в нових вітро- та сонячноенергетичних галузях, і половина цієї цифри припадає на один лише Китай. У Бразилії по лінії біопаливної програми створюється майже по мільйону робочих місць в рік. В Німеччині в майбутні роки очікується чотирикратне збільшення інвестицій в екологічні технології: до 2030 року на них буде припадати 16% продукції, що випускається, і більше задіяних робочих, ніж в автомобільній промисловості.

Нам не потрібно чекати приходу нових технологій, і не треба нам надмірно турбуватися про видаткової стороні ініціативності. Дослідження показують, що Сполучені Штати могли б значно зменшити вуглецеві викиди при невеликих або майже нульових витратах, використовуючи наявне ноу-хау. Для наочності подивіться, з якою інтенсивністю вкладає кошти в «зелене» зростання Данія. З 1980 року ВВП зріс на 78% при лише мінімальному збільшенні енергоспоживання. Польщі навіть в умовах її економічного буму вдалося за останні 17 років скоротити викиди на третину. Для підприємців така економія обертається прибутком. Сьогодні європейські компанії з сектору «зелених» технологій користуються як першопрохідці істотними перевагами: на них припадає третина ринку екологічних технологій, що розквітає у світі.

При правильних установках та фінансових стимулах – в глобальних рамках – ми можемо направити економічне зростання в низьковуглецеве русло. При правильних установках і правильних стимулах ми можемо бути впевнені, що свій внесок у справу боротьби з глобальним потеплінням будуть вносити й розвинуті країни, й країни, що розвиваються, кожна по-своєму, причому без шкоди для права будь-якої держави на розвиток і для економічного благополуччя її громадян.

Це відомо найбільш далекоглядним з тих, хто сидить у кріслі головного виконавчого директора. Тут одна з причин, через які підприємці в багатьох куточках світу вимагають чітких і послідовних установок у відношенні зміни клімату – глобальних установок перед обличчям глобальної проблеми. При цьому давайте визнаємо, що до Риму веде багато доріг. У Познані, а потім у Копенгагені одні будуть наполягати на суворих лімітах на викиди. Інші будуть виступати за добровільні орієнтири. Треті будуть дебатувати плюси і мінуси ринкової переуступки вуглецевих квот у порівнянні з оподаткуванням та національною природоохоронною регламентацією. Багато хто буде закликати до того, щоб взяти установку на скорочення площі лісів, що є причиною приблизно п'ятої частини викидів парникових газів. Завдяки інвестиціям у розмірі 17-30 млрд. дол. в рік цей показник можна було б зменшити вдвічі при одночасному стимулювання зайнятості в природоохоронних секторах таких тропічних країн, як Індонезія.

На жаль, нам не можна бути примхливо-розбірливими. Нам потрібні всі ці підходи. А ще більше нам потрібне основоположне: просвітництво, глобальне бачення проблеми, що підкріплюється дією. Нинішня глобальна фінансова криза – це сигнал, що змушує поглянути тверезо. Він вимагає свіжого мислення. Він вимагає новаторських рішень, які враховують непрості завдання більш широкого плану, що стоять перед нами як народом планети. Він не дає приводу відкладати те, що необхідно робити для порятунку нашого майбутнього. Втрачати час нам більше не можна.