Клонування людини - які перспективи?

17 вересня в Австралії була видана перша в світі ліцензія на клонування людських ембріонів. Її отримала фірма «Sydney IVF», що спеціалізується на екстракорпоральному заплідненні. Ця подія стала однією з численних віх в заплутаній, місцями скандальній і вельми неоднозначно трактуючій історії клонування клітин. Серед досягнень двадцятого століття клонування тварин здобуло нестихаючий інтерес з боку вчених, преси, юристів, релігійних діячів і широкої публіки. Увага до даного методу обумовлено тими широкими терапевтичними можливостями, які він відкриває і, одночасно, тими етичними проблемами, які він в собі ховає. Для того, щоб розібратися в оцінці клонування, необхідно розглянути питання з декількох сторін: з біологічної, з етичної  і з юридичної.

З погляду біології, клонування - це створення генетично ідентичної копії біологічної особини, клітини або тканини. У приведеному визначенні слід звернути особливу увагу на слово «генетично»: копія не є повністю ідентичною хоч би тому, що на формування особини величезний вплив роблять чинники зовнішнього середовища. Технічно найбільш поширена наступна схема клонування. З яйцеклітини видаляють її власне ядро. Взаміну в клітину вставляють ядро, отримане від клонованої особини. Потім отриману клітину можна підсадити в матку, де вона, якщо все піде гладко, розвинеться в повноцінний організм, генетично ідентичний донорові ядра.

За описаною методикою у 1996 році була створена знаменита овечка Доллі. У 2001 році американською компанією Advanced Cell Technologies вдалося виростити ембріон людини методом клонування. Його розвиток досяг стадії шести клітин. З тієї пори не стихають суперечки про можливість і доцільність клонування людини. З етичної точки зору проблема представляється далеко не простою. В даний час репродуктивне клонування людини, тобто клонування з метою розмноження, викликає однозначно негативну оцінку. Законодавчо воно заборонене в п'ятдесяти країнах, зокрема в Росії (закон «Про тимчасову заборону на клонування людини»), а в Декларації ООН про клонування людини від 2005 року мовиться про неприпустимість таких методів. Що стосується клонування в дослідницьких, а в майбутньому, можливо, і в терапевтичних цілях, то з ними ситуація поки залишається невизначеною. ООН безпосередньо не забороняє такі експерименти, але і не вирішує.

При терапевтичному клонуванні розвиток ембріона зупиняють на ранній стадії, а отримані клітини використовують для наукових досліджень або для лікування захворювань. Чим цінні такі клітини для науки і для клінічної практики? У дослідженнях лінії клітин із заданим генотипом можна використовувати при вивченні механізмів розвитку ряду захворювань із спадковим механізмом. Наприклад, пересадивши ядро з клітини пацієнта, страждаючого хворобою Альцгеймера, в яйцеклітину, можна отримати лінію кліток для експериментів, направлених на розкриття патогенезу і відробіток методів лікування захворювання. Природно, такі роботи носитимуть не чисто теоретичний, але і прикладний характер, що дозволить швидше розробляти нові методи терапії.

У практичній медицині для клітин, отриманих методом клонування, також готова безліч ніш. Живий інтерес до даного типу клітин обумовлений по-перше тим, що вони є стовбуровими і, будучи недиференційованими, потенційно можуть перетворитися на будь-яку тканину. По-друге, в результаті клонування можна отримати  клітини, ідентичні за генотипом клітинам пацієнта. Їх трансплантація не приведе до несумісності і не зажадає застосування імуносупресорів - засобів, що мають масу побічних ефектів.

В даний час стовбурові клітини намагаються використовувати для лікування ряду захворювань, при яких власні клітини пацієнта гинуть. Серед них - дегенеративні ураження головного і спинного мозку, післяінфарктний кардіосклероз, ураження м'язів. Наприклад, сучасна медицина практично безсила при втраті функцій спинного мозку унаслідок травми. Є заходи, що дозволяють мінімізувати кількість загиблих клітин, є заходи, що дозволяють прискорити реабілітацію, але немає способів відновити зруйновані ділянки спинного мозку. Можливо, що за допомогою стовбурових клітин цю проблему з часом вдасться вирішити: підсаджені клітини диференціюються в нейрони і замінять загиблі ділянки спинного мозку.

Проте ця приваблива перспектива є швидше теоретичною: не так просто змусити клітини, здатні диференціюватися в будь-яку тканину, розвинутися в потрібну тканину в потрібному місці. У експериментах ембріональні стовбурові клітини при введенні в організм починають неконтрольовано ділитися, формуючи пухлини-тератоми. Можливо, цю проблему в майбутньому вдасться вирішити, проте поки відношення до ембріональних стовбурових клітин більш ніж стримане.

Скептицизм по відношенню до ембріональних стовбурових клітин підсилює той факт, що вони мають гідних конкурентів – стовбурові клітини, отримані від дорослих людей (найчастіше з кісткового мозку). Вони успішно використовуються при лікуванні онкологічних захворювань крові і мають переваги в порівнянні з ембріональними клітками: безпечніші і не викликають етичних розбіжностей. Недоліком стовбурових клітин, отриманих від дорослої людини, є їх велика диференційованість - можливо отримати не всі тканини. Та все ж в даний час перспективнішими здаються клітини, отримані від дорослого організму, до того ж що їх отримання не викликає етичних розбіжностей.

Тут ми підходимо до ще одного значущого аспекту терапевтичного клонування - етичного. Не дивлячись на те, що клітини отримують з ембріонів, що знаходяться на найраніших стадіях розвитку, не далі за бластоцисту, виникають суперечки на тему того, чи не є це скупчення клітин людською істотою, що має право на життя. Ще одна проблема в процесі отримання яйцеклітин: їх можна отримати тільки від жінок, створення in vitro поки не розроблене. Перед донорством доводиться стимулювати репродуктивну систему жінки великими дозами гормонів, що негативно позначається на її здоров'ї. З цієї причини етичність такого донорства, навіть якщо воно добре оплачується, викликає сумніви. Багато жінок, особливо з країн, що розвиваються, підуть на донорство яйцеклітин на шкоду своєму здоров'ю - чи правильно підбивати їх на це? Поки що для клонування використовуються яйцеклітини, що залишилися непотрібними при екстракорпоральному заплідненні.

Таким чином, проблема клонування людини викликає неоднозначну оцінку. З одного боку, клонування потенційно дуже привабливе як з наукової, так і з практичної точки зору. З іншого боку, поки міркування про його користь людству носять більше теоретичний характер. З третього, єдиний спосіб дізнатися, чи виправдає клонування людини надії, що покладаються на нього, - це продовжувати дослідження в даній області. Сподіватимемося, що рішення, прийняте австралійськими законодавцями, сприятиме не роздуванню скандалів навколо біотехнології, а появі нових інформативних наукових і клінічних робіт.