Зона смерті – Дніпро

100 тонн у Каховському водосховищі в середині минулого місяця і 8 тонн у водосховищах басейна річки Роська (права притока Росі, яка впадає в Дніпро) на початку теперішнього – це лише останні цифри масового замору риби. Насправді таке, в тих чи інших масштабах, відбувається щороку.

Почалось усе взагалі-то на півдні. 28 червня в Азовському морі в Бердянському районі Запорізької області загинуло понад 15 тонн морського бичка. Обласна СЕС тоді припустила, що причина цього явища – «природні процеси зміни гідробіології Азовського моря».

Азово-Чорноморська державна екологічна інспекція пояснила докладніше: причиною загибелі бичка стало зменшення вмісту кисню в морській воді через сильну спеку і безвітряну погоду. Вміст розчиненого кисню в морській воді знизився до 3,3 мг/л (при нормі 4 мг/л), а разом підвищилася температура повітря і води.

Таке пояснення давно є звичним. Так, влітку минулого року в районі сталося три випадки замору риби. Спочатку на берег було викинуто 47 тонн бичка, потім – 62 тонни, потім – ще 20,5 тонн. Місцева рибінспекція тоді заявила, що причиною загибелі риби стала «висока температура води і повітря» - тобто сто тридцять тонн риби здохло «просто так».

Цього року загибель риби на Азові виявилась не такою масштабною. Але, як виявилось, «пошесть» подалась північніше.

15 липня 2008 р. у Херсонській області в акваторії Дніпра в районі нижнього б’єфу біля м. Нова Каховка спливло на поверхню близько 100 тонн риби. Працівники місцевої СЕС взяли на аналіз проби і обіцяли результати за 5-6 днів, але їх... немає й досі.

Лише трохи згодом прес-служба Херсонської облдержадміністрації розповсюдила заяву, що причиною загибелі риби могло стати отруєння скидами промислових підприємств. Проте що це за підприємства, офіційної інформації так і немає.

Між тим, 23 липня у Каховському водосховищі біля райцентру Велика Лепетиха (знову Херсонська область), виявлене забруднення невідомого походження, від якого, знов-таки, масово стала гинути риба. Однак фахівці Державної екологічної інспекції в області, відібравши проби води, заявили лише, що в ній – дуже низький вміст кисню. Тобто причина «рибо мору» нібито знову вийшла природною.

І, нарешті, останнє повідомлення. Масову загибель риби виявлено 30 липня і 1 серпня на Київщині в Тетіївському районі (села Галайки, Ненадиха, П`ятигори, Теліжинці, Тайниця, та м. Тетіїв). Поблизу берегів у водосховищах та ставках басейну річки Роська загинуло близько 8 тонн карася, товстолоба та коропа.

Як повідомив кореспонденту «Форпосту» головний лікар районної СЕС Микола Дячук, попередня причина замору риби – те саме зменшення вмісту розчиненого кисню у воді.

Втім, в даному разі фахівці йдуть далі, ніж їхні «південні» колеги, і роблять роз’яснення. На думку Миколи Дячука, кисню могло стати менше тому, що місцева влада, щоб забезпечити водою села, розташовані вниз за течією ріки, могла через шлюзи скинути частину води з водоймищ у річку.

Називається, щоправда, й інша причина: гниття біомаси (водоростей, очерету тощо).

Якщо розслідування підтвердить, що причина мору риби – антропогенна, то в Кодексі України про адміністративні правопорушення є дві статті, під які підпадають подібні дії (ст.ст. 60 і 61). Згідно з ними, посадовій особі загрожує накладання штрафу від 5 до 8 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85-136 грн.). Звісно, при цьому порушник також має відшкодувати завдані державі і навколишньому середовищу збитки.

Однак коли мор риби під Києвом не досяг надто значних масштабів, і, схоже, не пов’язаний з отруєнням води відходами промисловості, то результатів розслідування двох випадків замору риби в Херсонській області немає і досі.

Заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк назвав кореспонденту «Форпосту» три основні причини подібних явищ. Перша – природний чинник. Це евтрофікація, тобто так зване цвітіння води. Коли вода збагачується біогенними елементами, спостерігається вибуховий розвиток одноклітинних водоростей, і, як наслідок - дефіцит кисню. Процеси евтрофікації здебільшого притаманні водосховищам, ставкам і озерам зі стоячою водою.

Друга причина – забруднення викидами з промислових підприємств. Третя причина – браконьєрство, а саме електровудки, динаміт та інші заборонені способи рибальства.

Директор Київського еколого-натуралістичного центру Володимир Борейко додав ще одну причину – змив пестицидів з полів дощами. Причому для мору риби достатні навіть незначні концентрації цих високонебезпечних речовин. Також Борейко пояснив «Форпосту», яким іще чином у водоймі може зменшитися вміст розчиненого кисню.

Наприклад, цукрові та спиртзаводи можуть скидати у водойми теплу воду, яка забирає значні обсяги кисню. (Це, до речі, не вважається забрудненням). Також цукрові заводи можуть скидати патоку, через що риба теж гине. Нарешті, ті ж такі цукрові заводи можуть промивати своє технологічне обладнання і скидати у воду луги.

Між тим, ідеться навіть не тільки про шкоду екології та збитки держави. Кожному зрозуміло, що забруднення, яке вбиває рибу сотнями тонн, може – і швидше за все, буде – впливати і на здоров’я людей.

І якщо до тих же викидів патоки риба може адаптуватись – від цього вона просто робиться солодкою на смак – то вона може адаптуватись і до деяких хімікатів. Але на смак це відчувається не завжди, а от наслідки споживання такої риби можуть бути найсумнішими.

Та й, урешті-решт, ідеться далеко не лише про тих, хто споживає рибу. Але й про тих, хто користується водою з забруднених водойм, чи просто мешкає поруч.

Проте поки що в Україні не було прецедентів, щоб за подібні речі показово покарали директора цукрового чи, тим паче, металургійного заводу, та що там – навіть когось із «масштабних» браконьєрів.

Форпост