Метан — це не лише цінне паливо, а й... джерело канцерогенів

В умовах загострення дефіциту енергоресурсів питання пошуку альтернативних джерел палива стає архіактуальним. Одним із найперспективніших напрямів у процесі забезпечення себе доступними джерелами енергії в Україні вважається використання метану. За деякими оптимістичними оцінками, промислові поклади цього газу у нас обчислюються трильйонами кубометрів. Торік у квітні у Донецьку на одному з круглих столів, присвяченому проблемам і перспективам вугільної галузі, була озвучена така цифра: промислові запаси метану тільки в одній Донецькій області становлять 12 трильйонів кубометрів. Може, цифра ця й завищена, але там, де є вугільні шахти, є й метан. Сьогодні він несе смертельну загрозу не лише шахтарям. Метан із шахт просочується навіть у житлові будинки шахтарських міст і може викликати вибухи. Водночас його можна було б збирати і спрямовувати на господарські потреби. Це непросто — газ розосереджений у пластах, і добувати його дорого, потрібне спеціальне обладнання, яке коштує великих грошей. Але в умовах, коли газ дорожчає, викласти копієчку на видобуток власного палива доведеться.

Окрім видобутку з підземних пластів, метан можна ще й виробляти. Йдеться про так званий біогаз, отримуваний із побутових відходів, каналізаційних стоків, решток сільськогосподарської рослинності. Технології виробництва біогазу з органічних відходів розроблені давно й масово впроваджуються у Європі, США, Китаї.

Слід зазначити, що використання метану як альтернативного палива в Україні почалося вже давно. Наприклад, у Закарпатській області, дуже віддаленій від вугільних пластів, на цей газ активно переходить автомобільний транспорт. Але пропозиція дотепер запізнювалася, обмежуючись усього трьома на область заправними станціями, спорудженими в Ужгороді, Сваляві й Хусті ще в перебудовну епоху. Ситуація змінилася, коли в грудні 2006 року почала свою роботу мережа метанових заправок «EnerGO». Нині у краї проводиться потужна рекламна кампанія з переведення автомашин зі звичайного пального на метан. Економічна вигода від такого переходу очевидна. Метан виявився майже вдвічі дешевшим за пропан, який значно вигідніший за бензин. Фірма «EnerGO» запланувала широку мережу з 12 автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС). Мережа спланована так, щоб найкоротша відстань між станціями не перевищувала половини запасу ходу легкового автомобіля зі стандартним балоном газу, і в середньому становила 50 км. Перші в Закарпатті АГНКС, біля Ужгорода і Мукачевого, з можливістю обслуговувати до 200 машин на добу кожна, почали працювати на початку 2007 року. Торік у грудні відкрилася багатопаливна автозаправка неподалік Берегового. Окрім метану, на ній можна заправлятися звичайними бензином і соляркою, а в перспективі також і пропаном. У січні нинішнього року комплексна заправка відкрилася і біля передгірного райцентру Хуст. На 2008 рік у Закарпатті заплановано введення в дію ще трьох метанових автозаправок — в Ужгородському, Виноградівському і Тячівському районах. Окрім продажу палива, мережа «EnerGO» надає послуги з переобладнання машин таким чином, щоб вони могли їздити і на звичайному бензині, і на метані (у перспективі схоже обладнання мають встановлювати і на автомобілі на дизельному ходу). Не дивно, що переваги нового палива оцінили вже тисячі закарпатських автомобілістів. Наприклад, в одному лише Ужгородському районі на метан перейшли 2000 власників машин.

Як і кожна технологія, масовий перехід на метан має свої вади, котрі можна усунути, якщо заздалегідь до них підготуватися. Про негативні наслідки переходу на метан віднедавна заговорили на Закарпатті. Зокрема у регіоні вдарив на сполох начальник лабораторії Закарпатського обласного центру гідрометеорології Василь Лобко. Виявляється, Ужгород останнім часом потрапив у першу десятку міст України за показником наявності в повітрі формальдегіду. Відомо, що це — органічна сполука, широко використовувана в промисловості для виробництва полімерів. Її отримують із метану шляхом кількох технологічних операцій. Потрібний у господарстві, формальдегід, однак, є хімічно активною сполукою і навіть у найменших концентраціях може стати збудником онкологічних захворювань. Тому його концентрація в повітрі не повинна перевищувати 0,003 мг/м³. На практиці в багатьох містах України цей показник значно вищий. Чотириразове перевищення гранично допустимої концентрації (ГДК) щодо формальдегіду в повітрі Ужгорода викликало у спостерігачів подив. Дані Держметслужби Закарпаття свідчать: протягом останніх років концентрація формальдегіду в повітрі міста неухильно зростає.

Звідки ж береться ця сполука в місті, яке не має хімічної промисловості? Василь Лобко переконаний— причиною потрібно вважати автомобільний транспорт. На кафедрі фізичної та колоїдної хімії УжНУ кілька років проводяться дослідження з каталітичного перетворення метану на сполуку для органічного синтезу, зокрема й на формальдегід. З цієї тематики у вчених є понад десяток патентів і авторських свідоцтв. Ну а порівняння зростання числа машин на метані зі зростанням рівня формальдегіду в атмосфері породило підозру: твердження, що автомобіль на газі є екологічно чистим, дуже суперечливе. Аналіз показав — утворення формальдегіду під час спалювання метану значно перевищує аналогічні показники у бензинових двигунів (0,177 мг/м³ у двигунів на газі; 0,057 — при спалюванні бензину А-80, 0,074 — А-95). Двигуни на метані неприємно здивували також високим рівнем викидів оксидів азоту. Загалом, уявлення про екологічну безпеку машин на невичерпному метані виявилося, м’яко кажучи, хибним.

Що ж робити, аби не відмовлятися від перспективного енергоресурсу і при цьому не губити здоров’я співгромадян? Чи можна усунути загрозу формальдегідного забруднення наших міст? Так! Для цього слід встановлювати на автомобілях спеціальне досить дороге обладнання. На законодавчому рівні держава таких заходів не вимагає. Потрібен час і зусилля, щоб донести суспільству інформацію про нову небезпеку (а, наприклад, закарпатські ЗМІ, які активно рекламують мережу газових заправок, публікувати її не квапляться). Треба розробити низку заходів щодо усунення потенційної небезпеки від усіляких установок (як автомобілів, так і котелень, генераторів, опалювальних приладів тощо), які споживають метан.

Поки ж ситуація з контролем за викидами від споживаючих паливо установок (зокрема й газ) прямо протилежна. На початку квітня Національний екологічний центр України (НЕЦ) звернувся до прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко з проханням поновити контроль за таким обладнанням, бо воно з кінця минулого року залишилося безконтрольним. Наказом Мінприроди № 569 від 14.11.07 була скасована Інструкція про порядок реєстрації налагоджувальних організацій і налагоджувальних служб підприємств, одержання висновків в органах Мінекобезпеки України на проведення налагоджувальних робіт та порядок їх проведення (затверджена указом Мінекобезпеки № 58 від 24.06.96 р.). Вона встановлювала оптимальні еколого-технологічні характеристики для недопущення ненормативних викидів в атмосферне повітря і запобігання надзвичайним ситуаціям на паливоспалювальних установках.

На думку НЕЦ, зі скасуванням цієї інструкції був фактично скасований екологічний контроль за функціонуванням цих установок. В Україні існує безліч підприємств різних форм власності, де не знають або не хочуть знати, що таке інвентаризація забруднюючих речовин в атмосферне повітря. За власною ініціативою проводити таку інвентаризацію вони не будуть. «Ми з упевненістю можемо стверджувати, що скасування цієї інструкції найближчим часом спричинить непередбачувані ситуації та аварії», — заявили представники НЕЦ і попросили прем’єра дати вказівку Міністерству охорони навколишнього природного середовища видати необхідні інструктивні документи, щоб відновити контроль над паливоспалювальним обладнанням по всій країні.