Казки на дровах

Усі казки пов’язані з лісом. Там досі відбуваються неймовірні дива! Новий голова Хотинської райдержадміністрації Віктор Гончар вирішив розгадати таємницю сучасних оповідок про казкові злидні буковинських держлісгоспів. Зокрема Хотинського лісового господарства, яке, маючи у своєму розпорядженні незліченні природні багатства, видається біднішим за церковну мишу. Аж до того, що держава щороку вимушена виділяти йому чималі народні кошти для підтримки. Торік підприємство отримало з державного бюджету 1 млн. 13,1 тис. грн. на ведення лісового господарства та 1 млн. 650 тис. — на будівництво лісових доріг. Нинішнього року заплановано ще більшу суму.

Наділений повноваженнями державного контролю за станом фінансової дисципліни, виконанням контрактів і зобов’язань перед бюджетом розміщених на його території державних підприємств, районний орган виконавчої влади проаналізував торішню фінансово-господарську діяльність ДП «Хотинський лісгосп» і жахнувся від побаченого. Маючи від’ємну рентабельність, 153,8 тис. грн. боргу перед Державним бюджетом зі сплати податків та обов’язкових платежів, а також 2997,6 тис. грн. дебіторсько-кредиторської заборгованості, стабільно щороку майже на чверть мільйона гривень погіршуючи свої фінансові результати, підприємство щедро кредитує приватні фірми, які розробляють і скуповують у нього ліс, ще й продає деревину за ціною, на 20% нижчою від вартості її заготівлі.

Райдержадміністрація звернулася до обласного управління лісового господарства з проханням розглянути отриману її економістами інформацію і вжити термінових заходів щодо покращення ситуації в ДП «Хотинський лісгосп». Що тут почалося! Уся лісова рать стала на захист своїх колег із Хотина: під загрозою виведення з «тіні» опинилися чималі суми, а головне — під корінь рубався міф про бідних лісівників. Директор лісгоспу Іван Качан, депутат обласної ради, на недавній сесії представницького органу влади заявив про рейдерську атаку на ввірене йому підприємство, яким він незмінно керує понад десять років, з боку окремих політичних сил, які, на його думку, під виглядом перевірки фінансово-господарської діяльності лісгоспу намагаються усунути його з управлінського крісла (а заодно і його родичів з посад заступника директора та головного фінансиста). Сесія спрямувала відповідне звернення до Верховної Ради, Кабміну і президента, створивши спеціальну комісію з метою розібратися по суті в ситуації з хотинським лісом.

Ситуація вельми плачевна. Жаль, що облрада зацікавилася нею лише тепер, після тривожного «дзвінка» райдержадміністрації. Минулий рік підприємство закінчило зі збитками у майже 800 тис. грн., хоча в річному звіті зазначено всього 196 тис. Решта прихована у фонді вартості основних засобів. Як запевняє Іван Качан, лісгосп аж ніяк не може бути прибутковим, оскільки в його лісосічному фонді тільки 25% ділової деревини. А на дровах, мовляв, особливо не розбагатієш. Можливо, комісія облради під час контрольного переліку внесе корективи в сортиментну структуру відведеного в рубку лісу, — такі пропорції викликають великі сумніви не лише у спеціалістів, які давно закликають перевірити достовірність даних лісовідведення. Тим більше що Хотинський лісгосп, як жоден інший на Буковині, «сидить» на цінних породах дубу, буку, ясеню, черешні.

Здавалося б, за такою малою, як кіт наплакав, кількістю ділової деревини керівництво лісгоспу мало вести особливо жорсткий контроль і встановити вигідні для підприємства умови реалізації. Наразі її продають здебільшого гамузом із верхнього складу, хоча годилося б із нижнього, де є фахівці і технічні можливості раціонального розкряжування хлистів та вибору високоякісних сортиментів. Реалізовані через торги, а не як тепер — через прямі сумнівні контракти, фансировина і пиловник цінних порід, безперечно, істотно покращили б фінансовий стан лісгоспу. Як і економія на транспортних витратах. Заміна високозатратних ЗІЛів на сучасні тягачі дозволила б заощаджувати 30 грн. лише на паливно-мастильних матеріалах при заготівлі одного кубометра лісопродукції. Скільки виграло б підприємство від зменшення адміністративних витрат, що йдуть на утримання водіїв для кожного із чотирьох заступників директора, а також на використання керівниками лісгоспу службового транспорту для поїздок у вихідні та в робочі дні у власних цілях, прорахувати важко: документально, певна річ, ці поїздки ніде не зафіксовані.

На жаль, таке враження, що господарів лісгоспу більше турбує заощадження коштів своїм бізнес-партнерам. Торік, як свідчать документи, одній із приватних фірм лісгосп продав
21 тис. м³ деревини за 3 млн. 864 тис. грн., тоді як її собівартість —
5 млн. 754 тис. грн. Дельту, треба розуміти, покрили за рахунок трудового колективу лісогосподарського підприємства.

Певна річ, є сенс у поясненнях його керівників, що ціну на продукцію лісозаготівель диктує ринок, і краще реалізувати деревину хай і за мало не вдвічі нижчими від собівартості цінами, ніж чекати, доки вона згниє на складі. Це якби насправді був вільний і прозорий ринок лісосировини. Але ні для кого не секрет, що все вирішують кулуарні домовленості. Можливо, директор збиткового лісгоспу пан Качан не знав, що завод із виробництва ДСП із с. Брошнів на сусідній Франківщині був готовий викупити у буковинських лісівників усю дров’яну деревину за ціною, яка б принесла хотинчанам не збитки, а рентабельність. Але це — особисті проблеми директора.

Зрештою, маючи таку неймовірну кількість дров, варто було б запустити (власними силами чи із залученням інвестицій, — є охочі) Новоселицький деревопереробний цех, що належить лісгоспу і який давно простоює без роботи, для переробки технічної деревини на, приміром, паливні брикети, що користуються великим попитом. Схоже, декому вигідніше торгувати дровами за більш ніж дивними контрактами, ніж переробляти їх із зиском для державного лісогосподарського підприємства.

Не менше питань із залученням на умовах підряду фірм для розробки лісосік. Взагалі, сьогодні жодне підприємство системи Держкомлісгоспу країни, яке веде промислове лісове господарство, не в змозі без сторонньої допомоги заготовити виділений йому державою ліс. Хотинське — не виняток. Проте критерієм при укладанні договорів із лісозаготівельними фірмами зовсім не є найнижча цінова пропозиція. Комусь за заготівлю одного кубометра деревини платять 57 грн., комусь — 40. Якщо перерахувати різницю в цих тарифах з усіх розроблених торік лісосік, вийде чимала сума — 121, 6 тис. грн., зрозуміло, в «мінус» казково бідному лісгоспу.

Попри свої «злидні», Хотинський лісгосп наліво і направо розкидає не тільки деревину, а й нерухомість нечуваної краси і вартості. Усім колишнім і нинішнім очільникам Буковини відомий так званий фазанний будиночок в урочищі Холодний Яр, де влаштовували прийоми високих гостей. Схоже, тепер не влаштовуватимуть. Двоповерховий мисливський будиночок, що перебував на балансі лісгоспу, разом із 25 сотками землі та двома зарибненими коропом озерами пішов під приватизацію як житловий. Хто і на яких умовах має бути його щасливим господарем, також, певно, з’ясує комісія обл­ради.

Начальник обласного управління лісового господарства Василь Воробчук щиро зізнається, що ситуація в Хотинському лісгоспі йому добре відома.

— Я першим як керівник управління відреагував на незадовільний стан Хотинського лісгоспу ще кілька місяців тому, — каже Василь Дмитрович. — У результаті, лісгосп був розділений на два окремих господарства — Сокирянське і Хотинське — для більшої управлінської мобільності. Сподіваюся, це позитивно позначиться на його фінансових показниках.