Національному атласу України — правильні означення

Реформування держави треба починати з виправлення означень. Якщо речі мають неправильні імена — слова не мають змісту, а якщо слова не мають змісту — то справи не здійснюються.

Конфуцій

Багато спеціальних висловів є некваліфікованими, жаргонними. Вони досягають навіть державних документів. Найбагатший професійний жаргон — у природоохоронній сфері: буквально «погана екологія» як науково неякісний виклад фахівцями знань про наше довкілля. Він наявний на всіх рівнях української дійсності, від урядового до місцевого, шкільного та осібного, виявляє себе в науці та освіті.

Окремі такі штампи ми запозичили за кордоном. Наприклад, вислів biological dіversity — «біологічне» різноманіття, яке насправді є біотичним: це різноманіття біоти в природі.

Національний атлас України, що готується до видання, може і повинен мати науково коректні тексти і легенди карт.

Є свої жаргонні формулювання у законодавчих текстах. На совісті наших законотворців та урядовців вислів «екологічна мережа», що увійшов до низки державних документів. Насправді то мережа природоохоронних об’єктів. Англомовний відповідник того словосполучення — науково коректний, бездоганний: econet.

У Законі України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки» від 21.9.2000 р. йдеться ще про «біологічне (біотичне) різноманіття», «географічне положення», «біологічні види», «просторові процеси біологічного обміну», «біологічні ресурси», «екологічну рівновагу в регіонах», «екологічне оздоровлення територій», «загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні заказники», «дендрологічні парки, зоологічні парки». У Законі України «Про екологічну мережу України» від 24.6.2004 р. мережа екологічна ототожнена з екомережею.

У наведених словосполученнях реалії земного світу означені прикметниками, похідними від назв наук. Це хибний підхід, що не відповідає логіці реалій. У кожному терміні, виділеному курсивом, коренева похідна від логосу зайва і в такому вживанні неправильна. Ототожнені означення біологічне та біотичне, екологічна мережа й екомережа — не рівноцінні. Різноманіття, види і ресурси біоти, обмін у світі живого — це все біотичні й заодно ландшафтні, геопросторові явища на Землі. А біологічними, екологічними, географічними, геологічними сутностями, іншими — за назвами наук — є знання і складові досліджень. У згаданих заказниках охороняються складові природи; науковими там є лише цілі й програми. Тому назви заказників мають бути іншими, які б відповідали об’єктам охорони: зоо-, орнітозаказник, водний, надровий тощо.

Мова офіційних перекладів текстів міжнародних угод і похідних державних документів теж часто не відповідає критеріям фаховості, науковості й навіть літературності. Прикладом може бути «Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат. Офіційний переклад» («Жива Україна», № 4–5’2004, с. 7—10). Там, крім неправильних означень природних реалій за назвою науки — «біологічне різноманіття», «екологічна мережа», «гідрологічні, біологічні і екологічні особливості басейнів річок», є відверта нісенітниця: «екологічне довкілля».

У багатьох документах є зворотні неточності й неправильності: вислови про вторинні сутності, утворені людиною, але з означеннями, похідними від реалій природних, первинних. Це, зокрема, «ландшафтна політика» — з тексту «ландшафтної конвенції», що вже ратифікована в Україні. Звідти ж — «ґрунтова експедиція», «ґрунтова зйомка», «кліматична карта».

Словосполучення обох характерних різновидів не є ні фаховими, ні науковими. Насправді йдеться про біотичне різноманіття; мережа на основі природоохоронних об’єктів — це екомережа, без зайвого кореневого логосу; особливості басейнів річок — біотичні й такі, що формують поверхневий стік та екосередовище. Політика, як і конвенція, — щодо ландшафтів; експедиція та знімання — ґрунтознавчі; карта — кліматологічна, або карта кліматів.

Поширене таке поняття як геологічна будова. Правильно — будова надр, будова земної кори (поверхневих шарів земної кори). Під геологічним розвитком території розуміють розвиток надр території (її геоматичний розвиток); геологічні ресурси насправді є ресурсами надр; геологічні процеси — це геоматичні процеси; інженерно-геологічними є не властивості порід, а їхні наукові характеристики, властивості ж їх — опірні; так само гідрогеологічними є описи надр, а відповідні їм властивості верств — гідрогеоматичні.

Багато таких понять і термінів мають географічні науки. Утвореними за назвою науки, а не за сутністю означуваного є терміносполучення: географічна оболонка (треба ландшафтна оболонка); географічні пояси, географічні закономірності (Землі) — кліматичні (теплові) пояси, планетарні закономірності Землі; географічне середовище — навколишнє середовище, або ландшафтне середовище; географічний простір — геопростір (цей простір — земний, а не науковий); географічні явища природи — земні, ландшафтні явища природи; геоморфологічна будова — будова рельєфу земної поверхні; геоморфологічні, гідрологічні процеси — треба — процеси рельєфоутворення, формування стоку; палеогеографічні умови — треба — умови давньої природи.

Неправильні означення проблем екосередовищ та охорони природи сягнули змісту новітнього довідкового видання — «Екологічної енциклопедії». Вона б мала називатися грамотніше: «Енциклопедія міждисциплінарної екології».

Переймаючись проблемами навколишнього земного середовища, його забруднення і збереженості природних ресурсів, турбуються не про екологію, не про екологічні стани, а про екостани людського довкілля і використовують геоекологічні знання про них. Результатом взаємодії екологічного підходу зі знаннями наук про Землю є геоекологія. Тож і про політику держави має йтись — про геоекологічну, а не про екологічну.

Неправильними є вислови: екологічна катастрофа; екологічний розвиток, екологічне благополуччя. Правильно — екосередовищна катастрофа, екосередовищний розвиток, екосередовищне благополуччя.

Неправильні означення різнорідних сутностей побутують у багатьох наукових установах і виданнях, включно з установами й виданнями галузевих державних академій наук і Національної академії наук України.

Так, в офіційних виданнях Української аграрної академії наук звично згадують «агрометеорологічні» та «екологічні умови вегетації», «біологічний азот бобових культур», «біологічну цінність корму», «фізіологічну потребу в білках». Науково коректними висловами є «агрометеоумови, екосередовищні умови», «біотичний азот», «поживна цінність», «життєва потреба».

У виданнях Академії медичних наук України трапляються вислови «фізіологічний розчин», «фармакологічна ефективність препарату», «кардіологічні хвороби», «антибактеріологічний захист», «біологічне очищення». За наукознавчими обґрунтуваннями правильні означення тут такі: «фізіорозчин», «лікувальна ефективність», «серцеві хвороби», «антибактеріальний захист», «біотичне очищення».

Наведені огріхи спотворюють понятійну канву фахового і наукового інформування, заважають адекватному відображенню і сприйняттю змісту. Навіть в офіційних перекладах, де назви угод мають бути буквальними, — виклад змісту повинен бути науково коректним.

Необхідно, щоб найпрестижніші видання держави, такі як «Національний атлас України» і «Нова енциклопедія України», максимально уникнули змістових неправильностей, а вже здійснені галузеві видання — позбулися їх у перевиданнях. Для цього наша держава володіє достатнім інтелектуальним потенціалом і необхідними наукознавчими, загальнонауковими й конкретно-науковими напрацюваннями.