Як за допомогою громади вирішити свої бізнесові справи, або новий конфлікт, "асфальтовий"

Конфлікт навколо модернізації асфальтного заводу, що розташований на вул. Стрийській 193, попри його локальність, спонукує звернути увагу на деякі тенденції, без урахування яких Львів уже найближчим часом може поринути у вир загальних чвар, затяжних суперечок та неконструктивних протистоянь.

Модернізація асфальтного заводу

Уже 30 років на вулиці Стрийській, 193, на території ЛШЕД Франківського району, в 400 метрах від житлового масиву, працює установка для виготовлення асфальту. За усі 30 років її діяльність не викликала жодного протесту з боку мешканців району. Хоч підстави, відверто кажучи, були – ця, без перебільшення, дореволюційна, установка викидала й наразі продовжує викидати в атмосферу білий пил. Його добре видно з вікон мешканців вулиць Максимовича та Стрийської.

На початку 2007 року СП ТзОВ «Разом» уклало угоду з ЛШЕД Франківського району і розпочало роботи щодо модернізації виробництва асфальту. Для цього у Польщі було закуплено німецьку апаратуру і встановлено на території підприємства. Ця установка є потужнішою, але новішою, відповідає європейським стандартам і, відповідно, є екологічно безпечнішою. Щоб не втрачати дорогоцінного часу львівські бізнесмени одночасно займалися установкою нової апаратури і збором всіх необхідних дозволів на її роботу.

«На сьогодні ми отримали дозвіл Міністерства охорони здоров’я та головного санепідемлікаря на погодження санітарно-епідеміологічної зони діяльності нової установки 400 м від житлових будинків. Цей дозвіл видано на підставі наукової експертизи, проведеної київськими науковцями і сподіваюся, що він вже офіційно надійшов у обласну санепідемстанцію, — розповів директор СП ТзОВ «Разом» Руслан Гуменюк.

«Ніякої загрози здоров’ю людей виробництво асфальту на нашій установці не несе. Більше того, з певністю хочу заявити, що наша установка — ЄДИНА не лише із 8 діючих у Львові, але й у всій Західній Україні, яка має сучасну, відповідну до всіх євро-стандартів систему утилізації пилу, що утворюються в процесі виготовлення асфальту. Установки цього типу працюють майже у всіх німецьких містах, в Польщі та інших країнах Європи. Там вони встановлюються на відстані до 300 метрів від житлових кварталів, що свідчить про їх екологічну безпечність та нешкідливість».

Здавалось би – все прекрасно. Екологічна ситуація поліпшиться, а влада та мешканці Львова повинні тільки радіти тому, що наше місто нарешті буде спроможне вирішити проблему якості міських доріг і розвинути свою транспортну інфраструктуру до Євро-2012.

Кому вигідне розпалювання конфлікту і як це робиться

То звідки ж узявся конфлікт і протести громадськості?

Відповідь проста. Певні бізнес-структури, які виявилися не такими спритними, як бізнесмени з ТзОВ «Разом», побачили, що їхні асфальтні заводики з допотопним обладнанням не витримають конкуренції з оновленим підприємством ні за потужністю, ні – і це головне – за якістю продукції. Однак замість того, щоб і собі піти шляхом модернізації виробництва, вони вирішили «завалити» проект конкурентів.

Починаючи з кінця серпня в житловому масиві, що розташований поряд з асфальтним заводом, почала діяти «ініціативна група», яка складалася переважно не з місцевих жителів, а із «засланих козачків». Спочатку їхня діяльність не зустрічала розуміння та підтримки у мешканців. Тоді «ініціативною групою» було сфабриковано листи мешканців в органи влади, в яких ті ніби то протестують проти модернізації асфальтного заводу. З цими листами «ініціативна група» звернулася за підтримкою до преси і до громадських організацій. З’явилася низка публікацій і навіть передача на телебаченні, в яких, просимо зауважити, фігурують коментарі одного й того ж представника влади, громадських екологів, проте не видно і не зазначено жодного невдоволеного мешканця. Однак діяльність «ініціативної групи» на цьому не припинилася і вчора їм уже вдалося зібрати близько 30 мешканців мікрорайону і переконати їх підписати нові листи, які будуть розіслані по старих адресах.

На запитання до «ініціаторів», чи вони мешкають в цьому районі і чому раптом так перейнялися проблемами місцевих жителів, як ви розумієте, «ініціатори» воліють не відповідати.

Реальні проблеми, пов’язані з модернізацією заводу

Однак заявляти, що конфлікт повністю інспірований зовні і немає під собою жодних об’єктивних підстав також було би неправильно. Хоча, якщо взяти інші асфальтні заводи, нагадаємо їх у Львові є 8, то ситуація на них є значно гіршою. І, як ви розумієте, проблеми Львова далеко не вичерпуються асфальтовим виробництвом.

У Львові існує безліч проблем, які безпосередньо стосуються його жителів, але на їх вирішення мешканці нашого міста не мають можливості впливати. І не тому, що можливість впливу на розв’язання цих проблем є виключена взагалі. Причина полягає в тому, що львів’яни, як і решта українських громадян, просто не вірять, що декілька людей, навіть об’єднавшись, зможуть протистояти значним фінансовим чи політичним інтересам, вливати на рішення влади.

Конфлікт навколо асфальтного заводу на Стрийській, попри те, що він є інспірований нечесними конкурентами, має певну позитивну складову. Позитив його в тому, що він демонструє певний шлях. А саме, він показує, що організована громадськість здатна захищати власні інтереси. Таким чином люди починають організовуватися, отримують віру у власні сили, стають активними, інакше кажучи, населення перетворюється на громадян.

Соціальна відповідальність бізнесу

Це друга проблема, яку розкрив зазначений конфлікт.

Бізнесмени нарешті повинні усвідомити, що пора «дикого капіталізму» минула безповоротно. Сьогодні бізнес має бути соціально відповідальним, повинен враховувати інтереси усіх соціальних верств. Бізнесмени мають усвідомити, що вони повинні не тільки використовувати ресурси (в даному випадку – ресурси Львова), але й працювати на користь громади. Бізнес повинен уяснити для себе, що ринкові відносини є добрими для економіки, але їх не можна ретранслювати на суспільство. Неприпустимими є спроби поширення ринкової ідеології на сфери, що не піддаються ринковому регулюванню, такі як культура у вищих її проявах, мораль, права людини, а також сфера охорони навколишнього середовища. Простіше кажучи, бізнес повинен ділитися з суспільством. І чим швидше у Львові це усвідомлять – тим краще буде для усіх львів’ян і гостей міста.

Ми не повинні забувати, що Євро-2012, якого ми всі чекаємо з надіями — це не лише велике свято, але й великий бізнес для Львова. У боротьбу за землю під готелі, інвестиції та великі прибутки поступово, але впевнено втягуються усі місцеві, і не тільки місцеві, бізнес-структури. Бізнесмени – не благодійники, вони хочуть заробляти гроші у нашому місті, але якщо бізнес не захоче усвідомити своєї соціальної відповідальності, а городяни не навчаться організовано і цивілізовано відстоювати свої інтереси, то вже зараз існують побоювання, що місто буде втягнуте у боротьбу, яка відбуватиметься далеко не в стилі фейр-плей, і супроводжуватиметься гучними скандалами і конфліктами, даремними тратами енергії та ресурсів, які можна використати набагато розумніше.