Жахи на "вулиці" пестицидів

Так звана земельна реформа Кучми, як і будь-яка спонтанна «реформа згори», селян землею реально не наділила, а великі латифундії, що утворилися на місці колишніх кол- і радгоспів, великої користі не принесли ні землеробам, ні народу України загалом. Зате породили купу додаткових проблем.

            Державне управління екології та природних ресурсів у Луганській області висловило занепокоєння станом справ «у сфері поводження з непридатними та забороненими хімічними засобами захисту рослин». Ситуацію журналістам коментував заступник начальника Управління Євген Решетняков. Ні, він жодного поганого слова не сказав про аграрну реформу, однак не міг не зазначити, що після того, як колишні колгоспи перетворилися на приватні товариства із дуже обмеженою відповідальністю, склади з сільськогосподарською хімією якось миттєво стали нічиїми. Не всі, звичайно, а ті, головним чином, де знаходилися саме заборонені отрутохімікати — на них господаря чомусь не знайшлося. А що в нас відбувається з майном, за яким немає хазяйського нагляду, можна не пояснювати.

Труїльня просто неба

            Ситуацію ускладнює погано налагоджений облік небезпечних речовин. Як повідомив Решетняков, за даними статистичної звітності за формою 1-ТВ (токсичні відходи), у 2001-му на території Луганщини накопичили 386,583 тонни непридатних та заборонених хімічних засобів захисту рослин, рік потому — на п'ять із половиною тонн менше. Натомість проведена екологами комплексна інвентаризація місць накопичення пестицидів показала, що цих тонн тут у півтора раза більше, ніж за звітом — аж 531,769 (і, додамо від себе, немає гарантій, що певна кількість хімікатів від самого початку не зберігалася в місцях, зовсім для зберігання не призначених, а також на подвір'ях деяких надміру підприємливих селян, які сподіваються самі дати їм раду).

            Спеціальні інвентаризаційні комісії, куди входили не лише екологи, перевірили 171 склад, де знаходяться небезпечні хімзасоби, і визначили, що 68 із цих споруд знаходяться у незадовільному стані, а 22 — просто зруйновані. Прес-реліз Держуправління екології, присвячений пестицидній проблемі, загалом витриманий у виваженому канцелярському стилі, однак для характеристики даного епізоду автори вжили термін, що рідко зустрічається в сучасному діловодстві: «Стан цих місць зберігання жахливий». А саме: «Пошкоджена покрівля приміщень, частково зіпсована тара для сипучих та рідких отрутохімікатів, більшість складів відкриті та ніким не охороняються. Колишні складські приміщення руйнуються, із зруйнованих складів зникають непридатні ХЗЗР, а ті, що залишились, під впливом атмосферних опадів створюють додаткове джерело забруднення атмосферного повітря, грунтів, поверхневих та підземних вод». Ну і так далі.

            Не забули екологи навести й конкретні приклади. Скажімо, зі складу ТОВ «Свердловське» викрадено 0,86 тонни, а зі складу ТОВ «Новосвєтлівка» зникло 1,5 тонни непридатної «хімії». У 2002—2003 роках інспектори держуправління перевірили стан дотримання природоохоронного законодавства у 218 господарствах. Очевидно, повноважень їм бракує, тому що до адміністративної відповідальності за підсумками перевірок було притягнуто всього 15 посадових осіб, яких оштрафували разом аж на 510 гривень. Два матеріали направлені до прокуратури, а кримінальну справу порушено взагалі лише за одну.

Спалити чи захоронити?

            Що таке пестициди з погляду науки про навколишнє середовище, громадськість дізналася в добу перебудови та гласності, однак не зайвим буде нагадати, що їх безпосередній вплив на людину полягає в ураженні та зміні функцій печінки, в захворюваннях центральної нервової, серцево-судинної та дихальної систем, у негативних наслідках для репродуктивної функції. І що погано — вони десятками років не хочуть розкладатися на безпечні фракції. А отже — працюють у режимі бомби уповільненої дії. Ефективних же технологій з нейтралізації засобів захисту рослин (та й інших отрутохімікатів) у нас досі не винайшли, а купувати їх за кордоном дорого. А якби й закупили?

            Кілька років тому ідея спалювати пестициди з Київщини на заводі «Барвник» у Рубіжному зазнала фіаско: не дивлячись на те, що містоутворююче підприємство вже давно дихало на ладан, городяни повстали під екологічними знаменами і таки домоглися його закриття. Тепер подібні конфлікти виникають в інших місцях — хоч і в менших масштабах, зате частіше. Справа в тому, що до того, як буде знайдено кардинальне вирішення проблеми, що робити з хімотрутою, вкрай необхідно хоча б налагодити правильне її зберігання. Для цього необхідно знайти конкретне місце, а воно завжди опиняється поруч із кимось...

            У 2002—2003 роках із Луганського обласного екологічного фонду було виділено 120 тисяч гривень на розробку проектно-кошторисної документації. Перша ластівка з'явилася у вигляді проекту «Будівництво сховища заглибленого типу для зберігання контейнеризованих пестицидів на території Білокуракінського району» (одного з найменш населених на Луганщині). Проект витримав численні експертизи (у тому числі екологічну), на виділені кошти придбали 12 спеціальних контейнерів. Ще 260 тисяч знайшлося на проведення тендерів на розробку проектів та будівництво складів хімзасобів захисту рослин у Новопсковському, Біловодському та деяких інших районах північної (переважно сільськогосподарської) половини області в рамках Загальнодержавної програми поводження з токсичними відходами. Надійшли 100 тисяч і з Державного екологічного фонду — для продовження робіт у Білокуракінському районі.

А люди — проти

            Однак виступили проти мешканці села Солідарного, поблизу якого планувалося почати будівництво. З одного боку, подібний спротив викликає певний оптимізм: людей режим ще не перетворив на безголосих маріонеток, яким байдуже навіть власне життя. Вони бунтують проти можливої аварії. А з іншого, якщо залишити все так, як є, постраждати — з набагато більшою вірогідністю — може значно більша кількість людей, включно із солідарненцями.

            І от що цікаво: чи то в державних екологів немає такого «батога», як, скажімо, в податківців, чи тому, що народилася їхня служба на хвилі демократичного за природою екологічного руху, — вони не стали викручувати руки селянам, а провели кампанію роз'яснення. Аж до того, що влаштували опонентам «екскурсію» по отих самих «жахливих» місцях нинішнього зберігання пестицидів. І декого таки переконали. Принаймні мешканці одного з сіл, Лозно-Олександрівки, на зборах у жовтні вирішили, що надана інформація їх задовольняє. От би всі свої рішення чиновники так само узгоджували з народом. Не в абстрактних питаннях політичної реформи, яких народ все одно не розуміє, а в конкретних, приземлених. Може, тоді половину шахт не довелося б закривати. Та й у прострочених пестицидів знайшовся господар.